Історія нашого управління

Відповідно до затвердженого Головою Держгірпромнагляду Положення управління здійснює державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці в частині безпечного ведення робіт, промислової безпеки, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, а також державного гірничого нагляду на території Вінницької області.

Основними напрямками роботи управління щодо здійсненню державного нагляду є нагляд:в агропромисловому комплексі та соціально-культурній сфері, в металургії, машинобудуванні, енергетиці, будівництві, котлонагляді та за підйомними спорудами, на транспорті та зв’язку, в нафтогазовому комплексі, гірничо-рудній та нерудній промисловості.На сьогоднішній день у управлінні Держгірпромнагляду по Вінницькій області працює 41 працівник. Управління здійснює нагляд за дотриманням безпечних умов праці на 22 тисячах підприємствах, з яких14 тисяч — це підприємства малого бізнесу.

А починалась наглядова робота 52 роки тому. Хоча загалом-то ця дата досить умовна, як що говорити про історію нагляду взагалі.

10 грудня 52 роки тому були визначені основні завдання новоствореного Державного Комітету з нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості і гірському нагляду Ради Міністрів УРСР, який скорочено називали Держгіртехнагляд. Цей день і вважається початком діяльності наглядових структур в складі Уряду України. А сама історія наглядової діяльності сягає сивої давнини.

...Ще у 1719 році Петро І видає Указ про створення Берг — колегії (гірничої колегії), яка стала пізніше гірничим наглядом, а потім трансформувалася у сучасний Державний комітет України з нагляду за охороною праці. Майже за триста років свого існування до державного нагляду за безпечним веденням робіт ставилися по різному — від всебічної підтримки і глибокого розуміння цієї інституції для стабільного економічного розвитку держави, до повного несприйнятя проблем безпечного ведення робіт.

Найдавніша історія структури, покликаної мінімізувати ризик професійного травматизму, налічує чимало документів, які вказують на те, що в усі часи це питання мало неабияку значущість для держави. Цікаво, що окремі з них не втратили своєї актуальності й сьогодні. Взяти хоча б Статут промисловості фабричної та заводської, до якого ще у 1848 році була введена вимога про дотримання особливих правил обережності при поводженні з паровими котлами та посудинами, що працюють під тиском. Мало хто з виробничників знає, що у цієї проблеми — така давнішня історія, і прикладів таких чимало.

9 березня 1892 року була утворена Особлива гірничозаводська інспекція: безпека гірничних робіт стала предметом особливого контролю.

Радянський період історії нагляду за безпекою виробництва розпочався 17 травня 1918 року з оприлюдненням Декрету про утворення інспекції праці. Показовим щодо важливості державного контролю навіть у воєнний час є Указ наркома вугільної промисловості від 12 липня 1944 року, згідно з яким гірничотехнічна інспекція першою у системі починала вибудовувати алгоритм діяльності організації виробничої безпеки у повоєнних реаліях.

У 1958 році Радою Міністрів СРСР було ухвалено рішення про створення республіканських Комітетів і державних інспекцій. У травні був утворений Державний комітет Ради Міністрів УРСР з нагляду за безпечним веденням робіт. Під контроль Держгіртехнагляду республіки були передані найбільш небезпечні виробництва металургійної, хімічної, нафтопереробної промисловості.

У Вінницькій області першим органом державного нагляду за охороною праці стала Подільська міжобласна гірничотехнічна інспекція утворена в тому ж таки 1958 року. Начальником інспекції був призначений Федір Михайлович Матвієвський. Спеціаліст по котлах, він навіть створив свої конструкції котлів. Їх називали котли Матвієвського.

Інспектори Подільської міжобласної гірничотехнічної інспекції відповідали за безпечні умови праці на підприємства у Вінницькій, Тернопільській, Чернівецькій та Хмельницькій областях. До компетенції її працівників були ввірені такі життєво і економічно важливі складові, як нагляд за небезпечними виробництвами хімічної промисловості, безпечним використанням газу, контролю над обєктами котлонагляду, підіймальними механізмами.

З 1976 року функції Держгірпромнагляду Української РСР значно розширилися. На Комітет були покладені функції нагляду за готовністю до ліквідації аварій і профілактичною діяльністю воєнізованих і підлеглих підприємств аварійно-рятувальних служб.

У 1977 р., у звязку з великими аваріями та людськими жертвами в житлових будинках, на органи Держгіртехнагляду був покладений нагляд за безпечним використанням газу в побуті. А у 1980 р. Під нагляд Комітету були передані прокатне, трубне виробництво й аглофабрики.

Таким чином, до кінця 70-х років Держгіртехнагляд здійснював нагляд більш на 30 тисячах підприємствах, майже 300 тисячах обєктів котлонагляду і газового нагляду, де працювало більше 6,3 млн. чоловік.

27 січня 1993 р. На виконання Закону Про охорону праці постановою Кабінету Міністрів України №62 Про питання нагляду за охороною праці на базі Держгіртехнагляду було створено Державний комітет України по нагляду за охороною праці (Держнаглядохоронпраці).

Протягом 1993р. було проведено обєднання функцій державного нагляду Держгіртехнагляду і технічних інспекцій праці профспілок. Нагляд за охороною праці став більш дієвим та ефективнішим.

В 1994-1995р.р. в Україні були розроблені і, в основному, виконані перші Національна, галузеві, регіональні і виробничі програми поліпшення стану умов, безпеки праці і виробничого середовища.

У 1994р. Відповідно до Закону України Про охорону праці за рішенням Уряду України було створено Національний науково-дослідний інститут охорони праці. Необхідність посилення інформаційного забезпечення та підвищення рівня знань з питань охорони праці керівників усіх рівнів вимагали створення відповідної навчально-інформаційної бази. Для вирішення питання у 1994р. було створено науково-інформаційний та навчальний центр охорони праці.

У липні 1997р. Комітет був підпорядкований Міністерству праці та соціальної політики, і в той же час він залишився центральним органом виконавчої влади.

У квітні 2000 р. Кабінет Міністрів прийняв рішення ліквідувати Комітет і на його базі утворити у складі Міністерства Державний департамент з нагляду за охороною праці України. Головою департаменту 17 травня 2000 р. був призначений Сергій Олександрович Сторчак, який з 1995 р. працював першим заступником голови Комітету.

Указом Президента України від 18 вересня 2002 р. на базі державного департаменту знову був створений Державний комітет України з нагляду за охороною праці як центральний орган виконавчої влади.

Держнаглядохоронпраці став чи не єдиним органом у країні, який на високому професійному рівні ставить жорсткі вимоги щодо модернізації програм з охорони праці та повного виконання програм з охорони праці та промислової безпеки.

У 2003-2004 р.р. на засіданнях Міжнародної Ради з промислової безпеки країн-учасниць СНД були намічені наступні напрямки роботи: вдосконалення нормативно-правового регулювання, формування принципів і підходів до взаємного визнання ліцензій на види діяльності в галузі промислової безпеки, організація ефективного нагляду за експлуатацією небезпечних виробничих обєктів. Між службами держнагляду країн СНД — учасниць міждержавної ради налагоджений обмін інформацією і довідковими даними з використанням інформаційного сайту в Інтернеті.

За визначенням Міжнародної Ради СНД з промислової безпеки створена в Україні система державного нагляду є більш ефективною серед усіх, які існують у пострадянських країнах. Філософія та ідеологія роботи Державного комітету з нагляду за охороною праці була прийнята за основу у подальшій роботі.

Держгірпромнагляд прагне активніше впливати на стан промислової безпеки через відповідні служби з нагляду за охороною праці міністерств, відомств та підприємств.

У 2007 р. повноваження Комітету знову було розширено. Розпорядженням Уряду Держгірпромнагляд уповноважений проводити технічне розслідування обставин і причин виникнення аварій, повязаних з використанням газу у побуті.

Постійно оновлюється законодавча база з промислової безпеки та охорони праці з урахуванням змін у виробництві, а також у рамках законодавства України до законодавства ЄС.

Сьогодні Держгірпромнагляд України — відлагоджений механізм, який забезпечує високі стандарти виробничої життєдіяльності населення. Досвід вітчизняних фахівців спонукає представників наглядових органів інших країн до відвідин нашої держави.

Ветерани Держгірпромнагляду

Головним напрямком діяльності управління залишається щоденна робота над тим, щоб змінилося ставлення до безпеки ведення робіт у всьому суспільстві взагалі і в кожного з нас зокрема, щоб кожен громадянин отримав реальну можливість скористатися своїм Конституційним правом — повернутися додому здоровим.

Керівництво управління Держгірпромнагляду по Вінницькій області та Вінницького експертно-технічного центру завжди памятатиме про тих, хто починав організовувати та налагоджувати наглядову роботу в області. Десятки років злагодженої і безперебійної роботи життєво необхідної для країни системи охорони праці — це результат їхніх зусиль і відданості справі.

Зараз ці люди на заслуженому відпочинку, але ми вдячні їм за те, що вони варті безпеки праці. Спасибі вам!

1. Михайло Іванович Сокотун — інспектор

2. Альбін Андрійович Кашперський — інспектор

3. Микола Сергійович Тутов — інспектор

4. Микола Лаврентійович Болюбаш — інспектор

5. Микола Павлович Болховітін — провідний інспектор

6. Олександр Дмитрович Пилипенко — провідний інспектор

7. Григорій Іванович Романенко — провідний інспектор

8. Микола Федорович Авраменко — провідний інспектор

9. Олександр Цезорович Камоцький — головний інспектор

10. Анатолій Андрійович Чорнолуцький — головний інспектор

11. Василь Михайлович Кметюк — головний інспектор

12. Анатолій Олександрович Гудзовський — головний інспектор

13. Юрій Павлович Вишневецький — заст. нач. інспекції

14. Микола Іванович Тарабан — заст. нач. інспекції

15. Петроо Миколайович Коваль — заст. нач. інспекції

16. Андрій Демянович Слободянюк — заст. нач. інспекції

17. Анатолій Сергійович Безнисюк — заст. нач. інспекції

18. Микола Миколайович Двінянінов — заст. нач. інспекції

19. Іван Феліксович Белінський — гол. гірничотехнічний інспектор

20. Володимир Степанович Лисань — гол. гірничотехнічний інспектор

21. Наталя Василівна Мазуренко — головний спеціаліст

22. Петро Павлович Василюк — нач. відділу

23. Віталій Феофанович Шепетко — заст. нач. відділу

24. Ганна Василівна Токаленко — нач. відділу — гол. бухгалтер

25. Артур Дмитрович Сілін — заст. нач. теруправління

26. Олександр Геннадієвич Ніколаєв — заст. нач. теруправління

27. Володимир Михайлович Опаліхін — інспектор

28. Олексій Йосипович Козубовський — головний інспектор

29. Сергій Іванович Мандебура — заст. нач. теруправління

30. Олександр Дмитрович Дубровін – заст. нач. відділу

31. Василь Іванович Притулюк– головний державний інспектор

32. Людмила Анатоліївна Крутько– державний гірничотехнічний інспектор

33. Анатолій Григорович Сопов- головний державний інспектор

34. Олександр Петрович Калашнюк– начальник відділу

35. Володимир Стратонович Осауленко – начальник відділу

36. Людмила Петрівна Лисенко– провідний спеціаліст